Стежками Всеукраїнської школи «Європейська культура філософського діалогу»

Ось і завершились заняття Всеукраїнської школи філософії для дітей «Європейська культура філософського діалогу», на яку нам пощастило потрапити. Але все по порядку.

Щоб потрапити на заняття цієї школи, довелося докласти певних зусиль, подолати страхи та невпевненість у собі. Анкета учасника знаходилася у вільному доступі для всіх дітей користувачів мережі Інтернет. Питання були не складні, але найважчим для конкурсантів стало написання есе та формулювання мотивації «Навіщо мені необхідно потрапити на цю Школу?». Та результат перевершив усілякі очікування! Ми пройшли конкурсний відбір і були запрошені до міста Кремінна Луганської області для участі в заходах.

Уже давно по телебаченню розповідають про неформальну освіту, але, на жаль, не може сірий екран передати ті неймовірні почуття й переживання, які охоплюють кожного, хто зважується на зміни, на пізнання самого себе. Так вийшло й у нас.

До Кремінної з’їхалися діти з різних областей України: Донецької, Луганської, Полтавської, Сумської. Прекрасна природа, запах хвої та затишне розташування бази відпочинку «Сосновий бір» створювали настрій якоїсь нереальності подій. Неочікуваним було розселення по кімнатах: де разом опинялися діти з різних областей, таким чином створювалися умови для вільного спілкування. 

Ми й не помітили, як розпочалися заняття. Усвідомлення прийшло вже після кількох годин роботи та смачної вечері (в їдальні годували прекрасно).

Перший день став відкриттям для кожного з нас. Інтерактивні вправи (до речі, різні терміни були в активному вжитку всіх учасників школі), які чергувалися із серйозним розмірковуванням над сутністю речей, змушували до аналізу всього, що відбувається навколо та всередині душі, рухавки. Пані Юлія Кравченко - організатор Школи – проводила заняття за методикою “P4c” («Філософія для дітей»), і хочеться зазначити, що в перший день ми могли сформулювати питання типу «Що сказав…?», «Про шо розповіла…», а в передостанній день – «Думки реальні чи ні?», «Яку роль має мислення в сучасному світі?» - і це все за подібним текстом!

Щодо вільного часу – у нас його не було взагалі, якщо не рахувати ті 15 – 20 хвилин, які відводилися на переодягання чи на чай. Але розпочатий з перших хвилин навчальний процес міг продовжуватися дуже довго. Розходилися близько десятої, та й те тільки тому, щоб встигнути прийняти перед сном душ.

Луганщина зустріла нас дуже гостинно. На відкритті були присутні високі гості з адміністрації області та керівники МАНу.

На другий день пройшли екскурсії до краєзнавчого музею та до школи верхової їзди. Враження перевершили всі очікування! Перший трактор, який приїхав до постаменту сам, зайнявши своє місце біля музею, залишки скіфської культури, знайдені в Кремінній, експозиції щодо історичних подій в Україні, про які докладно розказала директор цього закладу.

Якими ж були наші враження від спілкування з конями – великими, гордими та дуже красивими тваринами, які почуваються господарями Кремінського лісу.

Дорога до бази відпочинку пролягала через історично значуще місце – землянку часів Другої світової війни, яку охороняють і зараз.

Згадуючи заняття в школі, важко зосередитися на чомусь одному. Дні були на стільки насичені подіями, що ввечері під час «Підсумкового кола» доводилося згадувати: це було сьогодні чи вчора? Заняття з декупажу під керівництвом пані Любави, на якому ми власноруч робили сувеніри на згадку про Школу, довели, що кожен може створити шедевр. А якщо про нього ще й розповісти історію, тоді ця річ стане дійсно безцінною

Як багато подій, яка неймовірна кількість вражень! Ми обговорювали складові частини відкриття, займалися риторикою, працювали в групах, які, хочеться зазначити, постійно були різними. Це надзвичайно зблизило нас, бар’єр непевності й непорозуміння був подоланий! 

На четвертий день ми ходили на екскурсію до лісу. Головний лісничий розповів нам, що цей ліс є штучним і відносно молодим (йому трохи більше ста років), а видовий склад дерев і рослин залежить від того, на скільки близько знаходяться ґрунтові води. 

На галявині нас очікував сюрприз. Одна з учасниць минулих Шкіл з Сєвєродонецька провела тренінгове заняття та розповіла про свій шлях до успіху (вона є президентом своєї школи і готується до нових виборів у цьому році).

Останній день ознаменувався урочистим закриттям та врученням сертифікатів учасникам Школи. Директор обласної МАН привітав усіх присутніх і теж був залучений до участі в обговоренні вражень, які не залишили нас байдужими. Ще не встигли ми залишити гостинний «Сосновий бір», як у кожного виникло бажання повернутися, знову пережити незабутні враження. А найважливішим питанням стало «Коли буде наступна Школа?», бо саме тут ми змогли розкрити себе, пізнати, чого прагнемо й очікуємо від життя.

Сподіваємося, що набутий у Школі філософії досвід спілкування відкриє перед нами нові можливості самопізнання та пізнання світу, бо фундамент уже закладено, тож треба рухатися далі! 

Новочадова Анастасія, учениця 11-А класу 

Добропільського НВК №4, член МАН секції «Українська література»

Центру дитячої та юнацької творчості, 

Кириленко Ольга, учениця 10-А класу Добропільського НВК №4

Оставить комментарий

Комментарии: 0